Кожна нація має постійні величини, що визначають її самодостатність і неповторний профіль у багатоликому світовому співтоваристві. Серед множини інших цю роль і місію в Україні доля поклала й на Івана Франка. 27 серпня виповнюється 165-річниця від дня народження генія української нації.
Іван Франко — одна з найяскравіших постатей в українській історії. Прозаїк і драматург, поет і публіцист, економіст, учений-енциклопедист, політик, перекладач, Франко був і великим українцем, і достеменним європейцем, якого визнав сам Відень, канонізувавши на доктора філософії.
Він навчався в Львівському, Чернівецькому і Віденському університетах. У 37 років захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії Віденського університету, а в 50 став почесним доктором Харківського університету. Він один з небагатьох у світі авторів, який вільно писав трьома мовами — українською, польською і німецькою, а перекладав з 14 мов.
Іван Якович був ніжним ліриком і відважним бунтівником, витонченим літературним майстром, першим з українських письменників, який заробляв на хліб літературною працею, а помер у неймовірній бідності. Його вірші «Каменярі», «Вічний революціонер» стали класикою за життя, зваблюючи композиторів своїм духом і ритмікою. Його п’єса «Украдене щастя» ось уже друге століття є окрасою репертуарів найкращих театрів України. Поема «Мойсей» своєю філософією захоплює тисячі дослідників — літературознавців, філософів, істориків.
В особі Івана Франка українська нація здобула геніального творця універсального значення. Йому належать класичні зразки творчості у сфері художньої культури (драматургія, поезія, есеїстика), духовного будівництва нації, народознавства. Ім’ям Франка позначена боротьба за модернізацію України в новітній історії на європейських цивілізаційних засадах XIX століття та пошук контурів нашої епохи, коли «наука стане верховним принципом історії».
Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай проклятi ми i свiтом позабутi!
Ми ломимо скалу, рiвняєм правдi путi,
I щастя всiх прийде по наших аж кiстках.
«Каменярі» І. Франко